Конституційно це рішення було підкріплено наприкінці червня 1996 року.У статті 20 Основного Закону, прапор був названий першим іздержавних символів, які уособлюють нашу державність.Однак, офіційно вшанувати цей державний символ почали лише у 2004 році.Леонід Кучма своїм указом встановив 23 серпня як День Державного прапору України.Ця подія стала своєрідною кульмінацією багатовікової історії прапора, адже його кольори набули символічного значення задовго до проголошення незалежності. Синьо-жовтий стяг неодноразово з'являвся на сторінках історії, супроводжуючи ключові події, які визначали долю українського народу.
Так, поєднання цих кольорів використовувалося ще за
часів Київської Русі. А згодом впродовж багатовікової історії він з'являвся під
час боротьби за незалежність та національно-визвольні рухи. Ніби мовчазний
свідок та одночасно рушійна сила, синьо-жовтий стяг супроводжував українців у
їхніх прагненнях до свободи та самостійності, підсилюючи незламний дух.
Офіційного тлумачення цих
кольорів немає, однак серед народу сформувалися кілька популярних версій. Синьо-жовті кольори мають глибоке коріння в
українській історії. Вони асоціюються із природними символами України:
безхмарним синім небом та золотом полів пшениці.
Українці завжди цінували
природність і гармонію, а наші предки відчували глибокий зв’язок із силами
природи. Тож, не дивно, що інша версія вказує на зв'язок кольорів стягу зі
стихіями: синій та жовтий кольори символізують дві головні стихії природи –
воду та вогонь. Синій асоціюється з водою, яка дарує життя, а жовтий – з
вогнем, що є джерелом тепла та світла.
Звісно існують також інші
інтерпретації, але важливо те, що Державний прапор є символом єдності, свободи
та боротьби. Особливо велике значення прапор набув після початку вторгнення РФ
в Україну у 2014 році. Синьо-жовтий стяг став символом опору та незламності,
його підіймають не лише на державних установах, а й на деокупованих територіях.
Він уособлює мрії українців про
мир, незалежність та процвітання. Кожного разу, коли ми бачимо наш прапор, він
нагадує про важливість єдності, підтримки та віри в перемогу.
Щорічно 27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті
жертв Голокосту. Ця пам’ятна дата запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї
ООН від 1 листопада 2005 року.
Цю дату обрано не випадково. Саме 27 січня 1945 року війська 1-го
Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті –
Аушвіц-Біркенау.
Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської
політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою
або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної
України.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати міжнародній спільноті
про поняття колективної безпеки в сучасному світі, бо якщо в будь-якій його
частині розпочинаються агресія й терор – загроза насправді існує для
всіх.
Сьогодні зникають
покоління, які пережили страхіття масових знищень, жахливу трагедію людства –
Голокост. Але пам’ять залишається в документальному і художньому слові.
Ми, нове покоління, повинні берегти пам’ять про Голокост,
формувати наш світогляд в умовах толерантності та належного ставлення до
загальнолюдських цінностей, щоб більше ніколи у світі не повторилася ця
жахлива трагедія в світовій історії.
Тож пам’ятаймо минуле та шануймо пам’ять усіх жертв
Геноциду!
Сьогодні, 22 січня, ми відзначаємо День Соборності України
З Днем Соборності України! 
.jpg)