14 серпня 2024
14 серпня
14 серпня- Передсвято Успіння Пресвятої Богородиці, також день Михея Тиховія.
У народі Михея прозвали Тиховієм, оскільки 14 серпня було прийнято спостерігати за вітром і аналізувати, якою буде погода в найближчі дні. Вшановували мулярів та каменярів особливо тих, хто займався будівництвом храмів. Їх побоювалися, намагалися зайвий раз не розлютити, оскільки тільки муляр знає секрети міцної будови і як зробити так, щоб будинок простояв століттями, зберігав тепло. Також вважали, що Михей протегує тим, хто хоче придбати житло. 14 серпня завершується Успенський піст – настає пора М’ясоїда. Не можна 14 серпня готувати випічку. Наші предки вірили, що сьогодні ні в якому разі не можна працювати з тістом: ні замішувати, ні випікати або смажити на сковороді. Грають весілля і кажуть, що цей день – це остання можливість в цьому році засвататися до вподобаної дівчини. Наші предки в день Михея проводили народні обряди і читали замовні тексти на залучення в своє життя любові і щастя.
Наші предки старалися в цей день закінчити всі роботи в полі. Допомагали і тим, у кого не було чоловіка в будинку — вдовам і сиротам. Вітряний день обіцяє багато дощів у вересні, безвітряна погода до сухої осені.
Вітер з півночі — жито вродить. У минулому наші пращури цього дня спостерігали за журавлями: якщо вони відлітали до теплих країн, то мороз прийде до середини жовтня, а якщо ні – зима прийде пізніше.
Легенда про Чорнобривці
ЧОРНОБРИВЦІ
(Легенда )
Ніхто не знає, як давно все це було,
Наша земля не знала горя й лиха,
Сіяли хліб…-Буяло все й цвіло,
Та підкрадавсь на землю ворог стиха..
Земля родюча, ріки мов кришталь
До себе завжди вабили чужинців,
Вони принесли сльози і печаль,
Вбивали й полонили українців..
Малими викрадали у полон,
Щоб виросли слухняними рабами,
Не знаю, чи легенда це, чи сон?
Та як синам лишитися без мами?
Жінки журились й хвилювались за дітей,
Шукали у ворожки порятунку,
Кожна тулила сина до грудей,
І слухала порадницю – віщунку…
Сини…-В них очі, як гречаний мед,
Мов крила пташки – смолянисті брови,
Діти позаду… - Матері вперед,
Чи є щось краще материнської любові?
Сива чаклунка перевершила себе,
Слова промовила, в них незворотна сила,
Принишкло навіть небо голубе,
У квіти діточок перетворила...
Очі мов мед і брови як смола,
Такі вродливі наші українці,
Добро у світі цім сильніше зла,
Тому й квітують з весен чорнобривці…
Пахучі кущики – вдивляюся в красу,
Вони цвітуть крізь материнські сльози,
Дівча вплітає їх в свою косу,
Цвітуть…І не лякають їх морози…
Хай згине зло…Хай правда оживе,
Й покинуть нашу землю всі чужинці,
А небо буде тільки дощове,
Буде родина, мати й чорнобривці…
Тамила Панасюк
Підписатися на:
Дописи (Atom)