Тиждень Безбар'єрності

Тиждень безбар'єрності: чому це важливо для кожного з нас?

Цього тижня ми разом говоримо про безбар'єрність. Іноді здається, що це слово стосується лише пандусів чи спеціальних кнопок у ліфтах. Але насправді безбар'єрність — це пробагато більше.

Це про повагу, рівні можливості та людяність.

Безбар'єрність — це коли кожен, незалежно від віку, стану здоров'я чи обставин, може почуватися повноцінною частиною суспільства. 

Це про середовище, де:

- Фізичні бар'єри зникають, даючи змогу кожному вільно пересуватися.

- Інформаційні бар'єри руйнуються, роблячи контент зрозумілим для всіх (від шрифту Брайля до субтитрів).

- Суспільні бар'єри поступаються місцем розумінню та відсутності стереотипів.

Безбар'єрність — це не лише про комфорт для окремих груп. Це про комфорт для всіх нас. Адже ми всі можемо опинитися в ситуації, коли потребуватимемо допомоги, зручної інфраструктури чи простого розуміння.

Як ми можемо допомогти?

1. Будьте уважними: помічайте потреби інших навколо.

2. Запитуйте: "Чи потрібна вам допомога?" замість того, щоб діяти без дозволу.

3. Поширюйте культуру поваги: не бійтеся говорити про інклюзивність та підтримувати ініціативи, що роблять наш світ доступнішим.

Давайте робити маленькі кроки щодня, щоб наш простір, наші серця та наше спілкування не мали бар'єрів.

              

📚Всі книжки – різних авторів, з яскравими малюнками, не схожими сюжетами. Але всіх їх об’єднує – доброта та щирість головних героїв, бажання дружити, допомагати й творити добро, безмежне почуття любові, що єднає людей і допомагає пережити найскладніші моменти в житті.

#Безбарєрність #УкраїнаБезБарєрів #Інклюзивність #РівніМожливості

 

День народження Кривого Рогу!

🏙️✨ Сьогодні Кривий Ріг відзначає 251 рік від дня свого заснування!
Місто з особливим характером, багатою історією та унікальною спадщиною, яка формувалася поколіннями його мешканців. 🏛️📜 Кривий Ріг — це місце, де минуле й сучасність переплітаються, створюючи неповторний образ великого українського міста.
У цей день згадаємо сторінки його історії, людей, які творили й продовжують творити його сьогодення, та подякуємо рідному місту за натхнення, спогади й відчуття дому. 🤝💫

З Днем міста, Кривий Ріг! 🎉❤️

День пам'яті І.Франка

 

28 травня день пам'яті Івана Франка - знакової  постаті вітчизняної та  світової культури, українського генія (1856-1916).

Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, 

громадсько-політичний діяч - це все Іван Франко.

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... 

Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя",- Іван Франко.

Його називали велетом думки і титаном праці. 

Він залишив по собі колосальну художню і наукову спадщину, яка становить близько 50 тисяч творів. 

50-томне академічне видання творів, здійснене у 1976-1986 роках, є не повним його доробком.

Іван Франко вільно володів 14-ма мовами. Найбільшої слави Іван Франко зажив як поет.

Драматургія Франка - невід'ємна складова українського театру. 

Вершиною його доробку є соціально-психологічна драма "Украдене щастя".

Франко-прозаїк був новатором у багатьох жанрах. Зокрема, його можна вважати одним з піонерів українського детективу. У 1993 р. режисер Олег Бійма зняв за повістю І.Франка "Перехресні стежки"  один з перших в Україні детективних телесеріалів - "Пастка". 

Іван Франко був новатором не лише в літературі - стверджують, що саме він поєднав вишиванку з класичним одягом і носив її під піджак. 

Значну частину творчої спадщини Івана Франка складають наукові праці, які є могутнім внеском у розвиток української та світової науки, але їх і досі по-справжньому не оцінено. 

Результатом діяльності Івана Франка як письменника, ученого, публіциста, критика, перекладача та громадського діяча є понад 5 тис. праць. 

Протягом 1976–1986 рр. було видано зібрання творів І.Франка у 50-ти томах. І це - лише третина створеного генієм. Як відомо, за радянських часів кількість томів будь-кого не мала перевищувати доробку "вождя світового пролетаріату". 

Всеукраїнський день краєзнавства

 

Щороку 28 травня в Україні відзначають Всеукраїнський день краєзнавства, заснований на честь Першої всеукраїнської конференції з краєзнавства, яка розпочала роботу цього дня у 1925 році. Сьогодні, в часи боротьби за українську ідентичність, це свято виходить далеко за межі суто академічного дослідження архівів чи збирання старожитностей. Краєзнавство - це жива пам'ять поколінь, зафіксована в архітектурі наших вулиць, родинних переказах, світлинах та локальних традиціях, з яких і складається велика історія держави. Пізнаючи минуле своєї малої батьківщини, людина починає глибше усвідомлювати себе частиною єдиного національного простору, що є основою для формування міцної громадянської ідентичності. Крім того, локальні дослідження допомагають очистити пам'ять наших міст і сіл від нав'язаних ідеологічних міфів, повертаючи із забуття імена видатних земляків — меценатів, науковців, митців та борців за волю, чий внесок роками намагалися стерти. Саме через повагу до старовинної будівлі, повз яку щодня ходиш на роботу, через гордість за здобутки місцевих діячів та шану до подвигів земляків народжується справжній, дієвий патріотизм. Невтомна праця краєзнавців, музейників та бібліотекарів рятує унікальні свідчення про побут і культуру минулого, створюючи надійний міст для передачі цього досвіду молоді. Сьогодні краєзнавцем може стати кожен: для цього достатньо дослідити історію власної родини, завітати до місцевого музею чи відкрити книгу про рідне місто. Всеукраїнський день краєзнавства - це важливе нагадування про те, що велика любов до України починається з поваги до рідного порога, адже знати свій край - означає знати себе.

Михайло Стельмах

 

24 травня 1912 року  – народився Михайло Стельмах, 

поет, письменник, драматург.

Писав твори у жанрі соцреалізму, поєднуючи з власними переживаннями, таким чином порушуючи канони радянської літератури. Він зачіпав дражливі для тодішньої комуністичної влади теми УПА та Голодомору, і при цьому уникнув покарання. В його творах було багато антирадянського, водночас він залишався толерантним до влади.

В роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій: «За ясні зорі», «Провесінь» ,обидві — за редакцією Максима Рильського. У багатьох поезіях цього часу відчутний фольклорний струмінь. В 1944 році вийшла збірка «Украине вольной жить!» У цьому ж 1944 році в Уфі з’явилася перша збірка оповідань Михайла Стельмаха — «Березовий сік». Фольклорна стихія образів та ліричність оповіді надають особливої принади кращим новелам Михайла Панасовича, серед яких — «Столяриха», «Галя», «Добрий вечір, мамо!» та інші.

    У 1949 році вийшов перший великий роман М.Стельмаха — «На нашій землі», який автор визначив як першу книгу роману-хроніки.

    У 1951 році він видає другу книгу цього роману — «Великі перелоги». Об’єднавши в один твір обидві частини, письменник дає назву романові «Велика рідня» (1951).

     За роман «Велика рідня» у 1951 році Михайло Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії, а за роман «Чотири броди» в 1980 році — Державної премії імені Т. Шевченка.

У 1952 році вийшла з друку його повість «Над Черемошем», а згодом — вже згадувані — «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1969).

       Михайло Стельмах написав такі романи: «Кров людська — не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969), «Чотири броди» (1961-1974).

     М. Стельмах написав також кілька п’єс: «Золота метелиця», «На Івана Купала», «Дума про любов» «Зачарований вітряк», «Правда і Кривда», «Кум королю».

     Стельмах-драматург невіддільний від Стельмаха-кінодраматурга. Він — автор багатьох літературних сценаріїв. Михайло Стельмах створив сценарій документального кінофільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами «Над Черемошем», «Кров людська — не водиця», «Дмитро Горицвіт».

      У 1978 році письменника було обрано дійсним членом Академії наук України. Він був науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

      Помер Михайло Панасович Стельмах 27 вересня 1983 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.

     В бібліотеці можна ознайомитись з його творчістю.

День українського рушника

 До Дня українського рушника.

Рушник, мов пам’яті тонка ріка,

Що з маминої пісні випливає,

І в кожнім хрестикові — доля й дорога,

Яка любов по нитці вишиває.

Він — мов світанок, вишитий вогнями,

Де мак червоний стереже поля,

І синій льон шепоче небесами,

Що Україна — вічная земля.

На ньому час, як жайвір, зупиняє

Свої крила над тишею сіл,

І кожна нитка серце обіймає,

Як оберіг від бурі і від втрат.

Рушник — це голос предків крізь століття,

Що не зникає в попелі доріг,

Це долі нашої живе суцвіття,

Де в кожнім стібку — рідний оберіг.

День слов'янської писемності і культури

 24 травня — День слов'янської писемності і культури

Слово — це наша зброя, наша пам'ять і наш генетичний код. Сьогодні ми відзначаємо день, який нагадує нам про глибоке коріння нашої культури та витоки нашої писемності.

Українська мова та культура пройшли крізь віки утисків і заборон, але вистояли, зберігши свою милозвучність, силу та самобутність. 
Наша писемність — це не просто літери на папері чи екрані, це голос наших предків, який сьогодні звучить на весь світ гордо та незалежно.
Шануймо своє, тримаймося свого коріння та пишаймося нашою величною спадщиною! Нехай українське слово єднає нас, надихає на перемоги та звучить у кожній домівці. Плекаймо рідну мову щодня! 🇺🇦

#ДеньСловянськоїПисемності #ДеньПисемностіІКультури

Збір макулатури

Твій внесок у майбутнє планети!

Дорогі учні!

Чи знаєте ви, що для виробництва однієї тонни паперу потрібно зрубати близько 17 дорослих дерев? Ми можемо це змінити!

Наша гімназія розпочинає збір макулатури, і кожен з вас може стати справжнім супергероєм для природи. Здаючи старі зошити, газети чи картон, ми не просто позбуваємося мотлоху — ми рятуємо ліси, зберігаємо воду та зменшуємо кількість відходів на сміттєзвалищах.

Це наш спільний крок до чистого довкілля.

 Не залишайтеся осторонь — приносьте макулатуру, залучайте друзів та доводьте, що наш клас — найсвідоміший!
Зробимо світ чистішим разом!

Таємниці твоєї вишиванки!

      

      

       

        

        

       

       

         

        

       

        

 

День ВИШИВАНКИ

 

Ці͟к͟а͟в͟і ͟ф͟а͟к͟т͟и ͟п͟р͟о͟ ͟в͟и͟ш͟и͟в͟а͟н͟к͟у͟

    Перші вишивки мали здебільшого релігійний зміст і оберігали своїх власників від зла. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. Наприклад, дітям при народженні дарували вишиту сорочу, як оберіг від злих духів.
    Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивка прикрашала одяг скіфів, які довгий час мешкали на території сучасної України. Археологи навіть знайшли на Черкащині зображення чоловіків в українських національних костюмах, датовані VI ст. н. е.
    Вишиванку завжди майстрували жінки, тому вона символізувала добро, любов і вірність. Одна з традицій зобов'язувала дівчат вишивати своїм нареченим сорочку до весілля.
    Існує легенда, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Так хлопець підтверджував вірність своїй коханій і нікого не допускав до такого сакрального ритуалу.
    Першим новатором, який поєднав вишиванку зі світським піджаком, був Іван Франко. Навіть на 20-гривневій купюрі письменник зображений у своєму улюбленому стилі.
    Першим ведучим, який з'явився під час прямого ефіру в вишиванці, став Андрій Шевченко. У такому вигляді він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі". Згодом цю тенденцію підтримали й інші журналісти та телеведучі.
    Дуже багато орнаментів сягають своїм корінням ще до язичницьких часів. Наприклад, знаки сонця, вітру чи громовиці.
    Однією з найгарніших вишиванок вважають Борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Навіть у Борщівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, вдягнута саме в таку вишиванку.
    Орнаменти вишиванки нині красуються не лише на сорочках, але й на автомобілях, татуюваннях чи на одязі домашніх улюбленців. Українська вишиванка заполонила майже весь світ.
    Кожен регіон України має свою особливу вишивку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом.

 ͟Т͟р͟а͟д͟и͟ц͟і͟ї͟ ͟в͟і͟з͟е͟р͟у͟н͟к͟і͟в͟ ͟з͟а͟ ͟р͟е͟г͟і͟о͟н͟а͟м͟и͟ ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟и͟

Буковина: використовуються геометричні візерунки або сильно геометризовані рослинні візерунки, вишиті одним кольором (червоним, синім, чорним) або двома-трьома (чорно-червоні; чорно-червоні-жовті).
Житомирщина: також характерні геометричні фігури. Найпоширенішими були хрести, ромби, кола і зигзаги. Техніки, які використовували найчастіше, – це занизування та дрібний хрестик. Із кольорів – поєднання синього із червоним та чорним.
Луганщина: для вишиванки характерні переважно рослинні орнаменти. Особливістю луганської вишивки є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності.
Придніпров'я: вишивка хрестиком здебільшого геометричних орнаментів, а також рослинних, що набули геометричного характеру, вишиття виконувалося низзю та ажурними мережками.
Херсонщина: для вишивки характерний рослинно-квітковий орнамент, частими були й символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Вишивали чорними нитками, а також білим по білому.
Вінничина: більшість автентичних вишиванок оброблені саме низинкою. Із кольорів – притаманна темно-вишнева та червоно-чорна палітри, де домінував чорний. Також улюбленим був колір стиглого жита в поєднанні із чорним. Додавали й невеликі зелені та жовті елементи.
Закарпаття: дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів (від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-блакитної). Основні фігури: ромб, який прикрашався іншими елементами, і так звані кривульки (зигзаги).
Львівщина: характерний білий простір між елементами малюнка, завдяки чому вишиванка виглядає прозорою та легкою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.
Рівненщина: домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з додаванням синього на біло-сірому тлі лляного полотна. Сорочки вишукано прості та чіткі за композицією.
Хмельниччина: переважає один колір – чорний із великими чи меншими вкрапленнями червоного, синього, жовтого або зеленого. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній.
Волинь: вишивка проста й вишукана водночас. Між усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава біля манжету. Крім хрестика, поширеним було занизування.
Запоріжжя: так звана "чумацька" сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювали лише комір. Використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця), в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою чи поділені на частини, також із крапками посередині.
Миколаївщина: сильно стилізовані рослинні мотиви – сосонки, дубове листя, шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Не менш популярними були й зооморфні мотиви. Серед кольорів переважали синій та червоний.
Сумщина: характерні багатоколірні візерунки, ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані орнаменти..
Гуцульщина: використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовну, металеві блискітки. Поширені жовті та світло-зелені кольори на дрібних геометричних елементах.
Черкащина: дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок.
Київщина: вишивали дрібні геометричні та рослинні мотиви (зірки, квіти, виноградні грона). Для жіночих сорочок обирали червоні, жовті, сині кольори, підкреслені чорним. Ажурні мережки використовували й на жіночих та чоловічих сорочках. Із часом поширювалися квіткові орнаменти, ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки.
Одещина: на одеську вишивку впливали східноподільський, молдовський та румунський способи декорування. Часто використовувалися мотиви церковної корони, хреста та двоголового орла.
Тернопільщина: віддавали перевагу геометричним візерункам, насиченим темним кольорам. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками.
Чернігівщина: геометричний чи рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із вкрапленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки.
Донеччина: було більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви, то це пишні квіти й дерева, зображали ще птахів і тварин.
Кіровоградщина: поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаменти. Також оригінальним був шов під назвою "солов'їні вічка", коли на полотні проколювали дірочки.
Полтавщина: характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів, додавали також нитки попелястих кольорів. Полтавська вишивка вважається найскладнішою зі всіх українських.

Харківщина: переважали чорно-червоні кольори (у чоловічих) та різніокольорові квадрати (на жіночих). Носили вишиванки з комірами, орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності.

Крим: важливими тут є контрасти (їх можна побачити й на народному верхньому одязі кримських татар). Часто зверталися до квітчастих орнаментів із ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку.

     

                                           

Список літератури на літо для 5-9 класу

📚 Твоя літня пригода починається тут! ☀️🗺️

Привіт, друзі! Попереду три місяці абсолютної свободи, сонця та відпочинку. Але хто сказав, що канікули — це лише гаджети та лінощі? Пропонуємо додати до цього літа дрібку справжньої магії!
Запрошуємо учнів 5–9 класів відкрити для себе список рекомендованої літератури на літо. Забудьте про нудне «треба» — книги з нашого списку підготували для вас дещо особливе:
🏴‍☠️ 5-6 класи: Час для небезпечних морських подорожей, піратських таємниць та знайомства з дивовижними світами.
⚔️ 7-8 класи: Епоха лицарських турнірів, історичних таємниць та перших серйозних викликів.
🎭 9 клас: Світ глибоких емоцій, театральних пристрастей та відповідей на дорослі запитання.
Де шукати книги? Усе максимально просто! Вас уже чекають друковані примірники у шкільній та міській бібліотеках 🏛️. А якщо ви любите читати з екрана смартфона чи планшета — більшість творів можна легко знайти та прочитати онлайн 📱.
Літо з книгою — це круто! Відкривайте світ з новими героями, розвивайте уяву та дивуйте друзів своєю ерудицією у вересні.
Яку книгу плануєте відкрити першою? Діліться в коментарях! 👇

                   

#ЧитанняЦеКруто #ЛітоЗКнигою #РекомендованаЛітература #Школа #КнижковіПригоди
 

День сім'ї!

      15 травня у світі відзначають Міжнародний день сім’ї — свято любові, родинного тепла, взаєморозуміння та підтримки. Саме сім’я є найбільшою цінністю для кожної людини, джерелом сили, добра й душевного затишку. У родинному колі ми навчаємося любити, поважати, допомагати один одному та берегти свої традиції.
До цього свята у бібліотеці створена книжкова виставка «Літературний пікнік: книги для всієї родини», яка познайомила читачів із добрими та повчальними книгами про сім’ю, родинні цінності, материнську любов і тепло рідного дому.

      Від щирого серця вітаємо всіх зі святом! Нехай у ваших домівках завжди панують любов і злагода, лунає дитячий сміх, а поруч будуть найдорожчі люди. Бережіть свої родини, цінуйте кожну хвилину, проведену разом, даруйте один одному турботу, ніжність і добрі слова. Нехай кожна українська сім’я буде щасливою, міцною та зігрітою миром і Божою ласкою!

 

Світло, що перемогло темряву: День пам’яті українських Праведників

Кажуть, що найтемніша ніч — перед світанком. У роки Другої світової війни для мільйонів євреїв ця ніч здавалася нескінченною. Але серед жаху Голокосту з’явилися ті, хто відмовився бути просто спостерігачем.

14 травня ми вшановуємо українців, які, ризикуючи всім, обирали людяність.

Це звання не завойовується на полі бою, воно здобувається в тиші власного сумління. Понад 2700 українців офіційно визнані Державою Ізраїль як Праведники народів світу, проте реальна кількість рятівників значно більша.

Це були люди різного статусу та професій:

Духовенство: Митрополит Андрей Шептицький та Омелян Ковч, які перетворили віру на щит для переслідуваних.

Освітяни: Олександра Шулежко, яка врятувала понад сотню дітей, називаючи їх своїми.

Прості родини: Селяни та містяни, які ділили останній шматок хліба та переховували цілі сім’ї у підвалах чи на горищах.

У той час за допомогу євреям карали не просто смертю — карали смертю всієї родини. Кожен день порятунку був щохвилинним іспитом на мужність.

«Той, хто рятує одне життя — рятує цілий світ».

Ця фраза з Талмуду стала символом подвигу українців. Рятуючи одну дитину, вони рятували майбутні покоління, тисячі ненароджених історій та всесвітів.

Історія українських Праведників — це не лише про минуле. Це про нашу ідентичність. Сьогодні, коли українці знову змушені боротися за право на життя та захищати одне одного, приклади Олени Вітер, Олексія Глаголєва та тисяч анонімних героїв нагадують нам:

Людяність — це вибір, який не залежить від обставин.

Добро не має кордонів та національностей.

Пам'ять — це наша зброя проти повторення трагедій.

---

Низький уклін тим, хто зберіг Людину в собі. 

Пам’ятаємо. Шануємо. Наслідуємо.

Василь Стефаник

"Я писав те, що серце співало..."
14 травня 2026 року українська культурна спільнота відзначає 155-ту річницю від дня народження видатного новеліста, публіциста й громадського діяча Василя Стефаника.
Василь Стефаник — майстер української новели, письменник, який зумів кількома рядками передати цілий світ людського болю, надії та сили духу. Його твори вражають глибиною почуттів, правдивістю та любов’ю до простого народу. Його слово й сьогодні звучить сильно та сучасно, торкаючись серця кожного читача.

Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Батько В.Стефаника був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту.

Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці у 1890 р.
В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. Університет покинув, бо медицина його не цікавила.
У 1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник». Свої новели писав російською, польською та чеською мовами.
У 1899 у Чернівцях, з’явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка"
1900 року у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест».

У 1903 В.Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М.Старицьким, Панасом Мирним, М.Коцюбинським, Миколою Вороним. Також був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.
26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.

Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918. Він захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини.

1 період творчості ( 1897 – 1901)
1899 – збірка новел «Синя книжечка».
1900 – збірка новел «Камінний хрест».
1901 – збірка новел «Дорога».

2 період творчості ( 1916 – 1933)
1916 – новели «Діточа пригода», «Вона- земля», «Марія».
1926 – збірка «Земля».
1927 – 1933 – написав більше 10 новел, переважно автобіографічних.
7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом новеліста.
Його проза й досі залишається предметом нових прочитань і досліджень, а сам Стефаник - важливою постаттю українського літературного канону.

Запрошуємо відкрити для себе творчість Василя Стефаника: перечитати новели «Камінний хрест», «Новина», «Сини», відчути силу українського слова та глибину людської душі. Василь Стефаник — це голос правди, що лунає крізь століття.

Я-уважний пішохід!

    «Тиждень безпеки дорожнього руху» з 11 по 15 травня 2026  року

До Тижня безпеки дорожнього руху «Безпечна дорога додому» шкільна бібліотека запрошує всіх учнів до захопливої та корисної подорожі у світ дорожніх правил! 
Дорога не пробачає неуважності, а знання правил дорожнього руху допомагає зберегти найцінніше — життя і здоров’я. Будь уважним пішоходом, пам’ятай про безпеку, адже вдома на тебе завжди чекають! 

Сьогодні, 13 травня, в рамках Тижня безпеки дорожнього руху інспектор Патрульної поліції , Рудь Тетяна Ігорівна, провела з учнями ГПД практичне заняття

«Я — уважний пішохід». Діти в ігровій формі повторили правила безпечної поведінки на дорозі, вчились розпізнавати дорожні знаки. Захід пройшов цікаво, пізнавально та допоміг школярам закріпити важливі знання з безпеки дорожнього руху.