День Незалежності України

 

35 років незламності: 

З Днем Незалежності України!

        Друзі, сьогодні особливий день для кожного з нас. 24 серпня 2026 року Україна святкує великий ювілей — 35 років Незалежності!
        Три з половиною десятиліття тому здійснилася багатовікова мрія багатьох поколінь українців про власну, вільну та суверенну державу.           Сьогодні це свято набуло особливого, сакрального значення. Ми виборюємо право на існування, свободу і майбутнє ціною неймовірних зусиль, мужності та єдності.
       Бібліотека підготувала для вас добірку особливих видань, які допоможуть глибше зрозуміти шлях нашої країни, відчути її дух і силу:
«Історія України-Руси» (вибрані праці) Михайла Грушевського — класика, яка нагадує про глибинне коріння нашої державності.
       Сучасна проза про війну та героїзм — книги, написані очевидцями та захисниками, які фіксують біль і незламність сьогодення.
Збірки української поезії ХХ–XXI століть — голоси поетів, що звучать як маніфест свободи в усі часи.
Історичні романи про боротьбу за незалежність — твори про визвольні змагання, дисидентський рух та шлях нашої нації до омріяної свободи.

«Свобода — це не просто право на вибір, 

це відповідальність за збереження своєї країни».

       З нагоди свята у нашому просторі діє тематична книжкова виставка 

«35 кроків до свободи». Завітайте, щоб погортати сторінки української історії, обрати книжку для затишного вечора та підтримати нашу духовну скарбницю.
        Пам'ятаймо своє минуле, пишаємося сьогоденням і разом творимо майбутнє вільної України! Слава Збройним Силам України! Слава Україні!

📚 Книжкова полиця до свята: що почитати про нашу історію та боротьбу

💙💛 Запрошуємо до бібліотеки!

                    

День Українського прапора

         Є два кольори, що стали душею нашого народу — синій і жовтий. Як небо і пшениця. Як свобода і добробут. Як мрія і майбутнє.
       23 серпня ми відзначаємо День Державного Прапора України — символу нашої сили, честі та єдності.
      Синьо-жовтий стяг пройшов крізь століття боротьби і випробувань. Його піднімали в часи, коли мрія про незалежність здавалася недосяжною. І сьогодні він майорить над нашими містами і селами, над домівками і серцями мільйонів українців, об’єднуючи нас у любові до рідної землі.
      Прапор — це не просто тканина. Це наша історія, наша гідність, наша пам’ять і наша віра в перемогу. Кожен його подих — це сила наших воїнів, праця наших людей, сльози матерів і усмішки дітей, які вірять у мирне завтра.
      Нехай синьо-жовтий стяг завжди буде оберегом України, символом миру, добра і справедливості.

    

День Української Державності

 З Днем Української Державності!Наша держава має понад тисячолітню історію, загартовану мудрістю князів та незламністю сучасних героїв. Нехай синьо-жовтий прапор завжди майорить над вільною, єдиною та незалежною Україною! Бажаємо нашому народові сили, єдності, непохитної віри у Перемогу та мирного неба над головою. Слава Україні! 🇺🇦

День Конституції України

 

💙💛28 червня, ми відзначаємо День Конституції України - це свято нашої свободи, демократії,незалежності та гідності Нехай у кожній українській родині панують мир, злагода й віра у щасливе майбутнє. Бажаємо всім міцного здоров'я, незламності духу, добробуту та Перемоги Україні! 💙💛

 

4 червня — Міжнародний день безневинних дітей,які стали жертвами агресії.

Ця дата — не про статистику. Це про обірвані мрії, невимовний біль і дитинство, вкрадене війною.

Для всього світу це день пам’яті, але для України — це щоденний відлік втрат. Російська агресія цинічно забрала в наших дітей найцінніше: право на безпеку, право на гру, право на життя. Тисячі українських дітей сьогодні знають звуки сирен краще, ніж колискові, а замість іграшок бачать руїни.

Ми ніколи не пробачимо жодного сльози, жодного наляканого погляду та, найголовніше, жодного життя, яке передчасно згасло. Кожна дитина — це цілий всесвіт, який мав би розквітнути, а не зникнути в полум’ї війни.

Сьогодні ми згадуємо маленьких янголів, чий політ був перерваний насильством. Ми пам’ятаємо кожного. Ми боремося заради тих, хто залишився, щоб їхнє майбутнє було вільним від страху.

Світла пам’ять дітям, яких забрала війна.

#МіжнароднийДеньДітейЖертвАгресії #Україна #Памʼять #ДітиВійна

Міжнародний день захисту дітей!

 

Літо починається з пригод! ☀️📚

Вітаємо наших улюблених учнів та шановних вчителів з 1 червня — першим днем літа та Міжнародним днем захисту дітей!

Сьогодні ми відкриваємо нову сторінку — сторінку найдовших, найяскравіших і найзахопливіших канікул. 

Нехай ці три місяці подарують вам багато сонця, нових друзів, незабутніх вражень та час на найцікавіші книжки, до яких не доходили руки під час навчального року.
Пам’ятайте: літо — це не лише відпочинок, а й відповідальність. 

Щоб канікули залишили по собі лише приємні спогади, будьте уважними та дотримуйтеся правил безпеки:

Безпека на воді: Купайтеся лише у спеціально відведених місцях і обов'язково під наглядом дорослих.

Правила дорожнього руху: Будьте обережні на дорогах, пам'ятайте про правила для велосипедистів та пішоходів.

Інтернет-безпека: Пам’ятайте про правила спілкування в мережі, не діліться особистою інформацією з незнайомцями та не забувайте про               "цифровий детокс".

Безпека під час повітряних тривог: Це правило залишається актуальним всюди. Почули сигнал — обов’язково прямуйте до укриття.

Природа та сонце: Не забувайте про головні убори, воду та обережне поводження з вогнем на природі.

Наша бібліотека бажає вам безпечного та яскравого літа! Читайте, мрійте, подорожуйте та набирайтеся сил. Ми завжди раді бачити вас у нашому книжковому просторі!

Зі святом! 🍦📖✨

Тиждень Безбар'єрності

Тиждень безбар'єрності: чому це важливо для кожного з нас?

Цього тижня ми разом говоримо про безбар'єрність. Іноді здається, що це слово стосується лише пандусів чи спеціальних кнопок у ліфтах. Але насправді безбар'єрність — це пробагато більше.

Це про повагу, рівні можливості та людяність.

Безбар'єрність — це коли кожен, незалежно від віку, стану здоров'я чи обставин, може почуватися повноцінною частиною суспільства. 

Це про середовище, де:

- Фізичні бар'єри зникають, даючи змогу кожному вільно пересуватися.

- Інформаційні бар'єри руйнуються, роблячи контент зрозумілим для всіх (від шрифту Брайля до субтитрів).

- Суспільні бар'єри поступаються місцем розумінню та відсутності стереотипів.

Безбар'єрність — це не лише про комфорт для окремих груп. Це про комфорт для всіх нас. Адже ми всі можемо опинитися в ситуації, коли потребуватимемо допомоги, зручної інфраструктури чи простого розуміння.

Як ми можемо допомогти?

1. Будьте уважними: помічайте потреби інших навколо.

2. Запитуйте: "Чи потрібна вам допомога?" замість того, щоб діяти без дозволу.

3. Поширюйте культуру поваги: не бійтеся говорити про інклюзивність та підтримувати ініціативи, що роблять наш світ доступнішим.

Давайте робити маленькі кроки щодня, щоб наш простір, наші серця та наше спілкування не мали бар'єрів.

              

📚Всі книжки – різних авторів, з яскравими малюнками, не схожими сюжетами. Але всіх їх об’єднує – доброта та щирість головних героїв, бажання дружити, допомагати й творити добро, безмежне почуття любові, що єднає людей і допомагає пережити найскладніші моменти в житті.

#Безбарєрність #УкраїнаБезБарєрів #Інклюзивність #РівніМожливості

 

День народження Кривого Рогу!

🏙️✨ Сьогодні Кривий Ріг відзначає 251 рік від дня свого заснування!
Місто з особливим характером, багатою історією та унікальною спадщиною, яка формувалася поколіннями його мешканців. 🏛️📜 Кривий Ріг — це місце, де минуле й сучасність переплітаються, створюючи неповторний образ великого українського міста.
У цей день згадаємо сторінки його історії, людей, які творили й продовжують творити його сьогодення, та подякуємо рідному місту за натхнення, спогади й відчуття дому. 🤝💫

З Днем міста, Кривий Ріг! 🎉❤️

День пам'яті І.Франка

 

28 травня день пам'яті Івана Франка - знакової  постаті вітчизняної та  світової культури, українського генія (1856-1916).

Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, 

громадсько-політичний діяч - це все Іван Франко.

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... 

Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя",- Іван Франко.

Його називали велетом думки і титаном праці. 

Він залишив по собі колосальну художню і наукову спадщину, яка становить близько 50 тисяч творів. 

50-томне академічне видання творів, здійснене у 1976-1986 роках, є не повним його доробком.

Іван Франко вільно володів 14-ма мовами. Найбільшої слави Іван Франко зажив як поет.

Драматургія Франка - невід'ємна складова українського театру. 

Вершиною його доробку є соціально-психологічна драма "Украдене щастя".

Франко-прозаїк був новатором у багатьох жанрах. Зокрема, його можна вважати одним з піонерів українського детективу. У 1993 р. режисер Олег Бійма зняв за повістю І.Франка "Перехресні стежки"  один з перших в Україні детективних телесеріалів - "Пастка". 

Іван Франко був новатором не лише в літературі - стверджують, що саме він поєднав вишиванку з класичним одягом і носив її під піджак. 

Значну частину творчої спадщини Івана Франка складають наукові праці, які є могутнім внеском у розвиток української та світової науки, але їх і досі по-справжньому не оцінено. 

Результатом діяльності Івана Франка як письменника, ученого, публіциста, критика, перекладача та громадського діяча є понад 5 тис. праць. 

Протягом 1976–1986 рр. було видано зібрання творів І.Франка у 50-ти томах. І це - лише третина створеного генієм. Як відомо, за радянських часів кількість томів будь-кого не мала перевищувати доробку "вождя світового пролетаріату". 

Всеукраїнський день краєзнавства

 

Щороку 28 травня в Україні відзначають Всеукраїнський день краєзнавства, заснований на честь Першої всеукраїнської конференції з краєзнавства, яка розпочала роботу цього дня у 1925 році. Сьогодні, в часи боротьби за українську ідентичність, це свято виходить далеко за межі суто академічного дослідження архівів чи збирання старожитностей. Краєзнавство - це жива пам'ять поколінь, зафіксована в архітектурі наших вулиць, родинних переказах, світлинах та локальних традиціях, з яких і складається велика історія держави. Пізнаючи минуле своєї малої батьківщини, людина починає глибше усвідомлювати себе частиною єдиного національного простору, що є основою для формування міцної громадянської ідентичності. Крім того, локальні дослідження допомагають очистити пам'ять наших міст і сіл від нав'язаних ідеологічних міфів, повертаючи із забуття імена видатних земляків — меценатів, науковців, митців та борців за волю, чий внесок роками намагалися стерти. Саме через повагу до старовинної будівлі, повз яку щодня ходиш на роботу, через гордість за здобутки місцевих діячів та шану до подвигів земляків народжується справжній, дієвий патріотизм. Невтомна праця краєзнавців, музейників та бібліотекарів рятує унікальні свідчення про побут і культуру минулого, створюючи надійний міст для передачі цього досвіду молоді. Сьогодні краєзнавцем може стати кожен: для цього достатньо дослідити історію власної родини, завітати до місцевого музею чи відкрити книгу про рідне місто. Всеукраїнський день краєзнавства - це важливе нагадування про те, що велика любов до України починається з поваги до рідного порога, адже знати свій край - означає знати себе.

Михайло Стельмах

 

24 травня 1912 року  – народився Михайло Стельмах, 

поет, письменник, драматург.

Писав твори у жанрі соцреалізму, поєднуючи з власними переживаннями, таким чином порушуючи канони радянської літератури. Він зачіпав дражливі для тодішньої комуністичної влади теми УПА та Голодомору, і при цьому уникнув покарання. В його творах було багато антирадянського, водночас він залишався толерантним до влади.

В роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій: «За ясні зорі», «Провесінь» ,обидві — за редакцією Максима Рильського. У багатьох поезіях цього часу відчутний фольклорний струмінь. В 1944 році вийшла збірка «Украине вольной жить!» У цьому ж 1944 році в Уфі з’явилася перша збірка оповідань Михайла Стельмаха — «Березовий сік». Фольклорна стихія образів та ліричність оповіді надають особливої принади кращим новелам Михайла Панасовича, серед яких — «Столяриха», «Галя», «Добрий вечір, мамо!» та інші.

    У 1949 році вийшов перший великий роман М.Стельмаха — «На нашій землі», який автор визначив як першу книгу роману-хроніки.

    У 1951 році він видає другу книгу цього роману — «Великі перелоги». Об’єднавши в один твір обидві частини, письменник дає назву романові «Велика рідня» (1951).

     За роман «Велика рідня» у 1951 році Михайло Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії, а за роман «Чотири броди» в 1980 році — Державної премії імені Т. Шевченка.

У 1952 році вийшла з друку його повість «Над Черемошем», а згодом — вже згадувані — «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1969).

       Михайло Стельмах написав такі романи: «Кров людська — не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969), «Чотири броди» (1961-1974).

     М. Стельмах написав також кілька п’єс: «Золота метелиця», «На Івана Купала», «Дума про любов» «Зачарований вітряк», «Правда і Кривда», «Кум королю».

     Стельмах-драматург невіддільний від Стельмаха-кінодраматурга. Він — автор багатьох літературних сценаріїв. Михайло Стельмах створив сценарій документального кінофільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами «Над Черемошем», «Кров людська — не водиця», «Дмитро Горицвіт».

      У 1978 році письменника було обрано дійсним членом Академії наук України. Він був науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

      Помер Михайло Панасович Стельмах 27 вересня 1983 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.

     В бібліотеці можна ознайомитись з його творчістю.

День українського рушника

 До Дня українського рушника.

Рушник, мов пам’яті тонка ріка,

Що з маминої пісні випливає,

І в кожнім хрестикові — доля й дорога,

Яка любов по нитці вишиває.

Він — мов світанок, вишитий вогнями,

Де мак червоний стереже поля,

І синій льон шепоче небесами,

Що Україна — вічная земля.

На ньому час, як жайвір, зупиняє

Свої крила над тишею сіл,

І кожна нитка серце обіймає,

Як оберіг від бурі і від втрат.

Рушник — це голос предків крізь століття,

Що не зникає в попелі доріг,

Це долі нашої живе суцвіття,

Де в кожнім стібку — рідний оберіг.

День слов'янської писемності і культури

 24 травня — День слов'янської писемності і культури

Слово — це наша зброя, наша пам'ять і наш генетичний код. Сьогодні ми відзначаємо день, який нагадує нам про глибоке коріння нашої культури та витоки нашої писемності.

Українська мова та культура пройшли крізь віки утисків і заборон, але вистояли, зберігши свою милозвучність, силу та самобутність. 
Наша писемність — це не просто літери на папері чи екрані, це голос наших предків, який сьогодні звучить на весь світ гордо та незалежно.
Шануймо своє, тримаймося свого коріння та пишаймося нашою величною спадщиною! Нехай українське слово єднає нас, надихає на перемоги та звучить у кожній домівці. Плекаймо рідну мову щодня! 🇺🇦

#ДеньСловянськоїПисемності #ДеньПисемностіІКультури

Збір макулатури

Твій внесок у майбутнє планети!

Дорогі учні!

Чи знаєте ви, що для виробництва однієї тонни паперу потрібно зрубати близько 17 дорослих дерев? Ми можемо це змінити!

Наша гімназія розпочинає збір макулатури, і кожен з вас може стати справжнім супергероєм для природи. Здаючи старі зошити, газети чи картон, ми не просто позбуваємося мотлоху — ми рятуємо ліси, зберігаємо воду та зменшуємо кількість відходів на сміттєзвалищах.

Це наш спільний крок до чистого довкілля.

 Не залишайтеся осторонь — приносьте макулатуру, залучайте друзів та доводьте, що наш клас — найсвідоміший!
Зробимо світ чистішим разом!

Таємниці твоєї вишиванки!

      

      

       

        

        

       

       

         

        

       

        

 

День ВИШИВАНКИ

 

Ці͟к͟а͟в͟і ͟ф͟а͟к͟т͟и ͟п͟р͟о͟ ͟в͟и͟ш͟и͟в͟а͟н͟к͟у͟

    Перші вишивки мали здебільшого релігійний зміст і оберігали своїх власників від зла. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. Наприклад, дітям при народженні дарували вишиту сорочу, як оберіг від злих духів.
    Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивка прикрашала одяг скіфів, які довгий час мешкали на території сучасної України. Археологи навіть знайшли на Черкащині зображення чоловіків в українських національних костюмах, датовані VI ст. н. е.
    Вишиванку завжди майстрували жінки, тому вона символізувала добро, любов і вірність. Одна з традицій зобов'язувала дівчат вишивати своїм нареченим сорочку до весілля.
    Існує легенда, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Так хлопець підтверджував вірність своїй коханій і нікого не допускав до такого сакрального ритуалу.
    Першим новатором, який поєднав вишиванку зі світським піджаком, був Іван Франко. Навіть на 20-гривневій купюрі письменник зображений у своєму улюбленому стилі.
    Першим ведучим, який з'явився під час прямого ефіру в вишиванці, став Андрій Шевченко. У такому вигляді він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі". Згодом цю тенденцію підтримали й інші журналісти та телеведучі.
    Дуже багато орнаментів сягають своїм корінням ще до язичницьких часів. Наприклад, знаки сонця, вітру чи громовиці.
    Однією з найгарніших вишиванок вважають Борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Навіть у Борщівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, вдягнута саме в таку вишиванку.
    Орнаменти вишиванки нині красуються не лише на сорочках, але й на автомобілях, татуюваннях чи на одязі домашніх улюбленців. Українська вишиванка заполонила майже весь світ.
    Кожен регіон України має свою особливу вишивку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом.

 ͟Т͟р͟а͟д͟и͟ц͟і͟ї͟ ͟в͟і͟з͟е͟р͟у͟н͟к͟і͟в͟ ͟з͟а͟ ͟р͟е͟г͟і͟о͟н͟а͟м͟и͟ ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟и͟

Буковина: використовуються геометричні візерунки або сильно геометризовані рослинні візерунки, вишиті одним кольором (червоним, синім, чорним) або двома-трьома (чорно-червоні; чорно-червоні-жовті).
Житомирщина: також характерні геометричні фігури. Найпоширенішими були хрести, ромби, кола і зигзаги. Техніки, які використовували найчастіше, – це занизування та дрібний хрестик. Із кольорів – поєднання синього із червоним та чорним.
Луганщина: для вишиванки характерні переважно рослинні орнаменти. Особливістю луганської вишивки є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності.
Придніпров'я: вишивка хрестиком здебільшого геометричних орнаментів, а також рослинних, що набули геометричного характеру, вишиття виконувалося низзю та ажурними мережками.
Херсонщина: для вишивки характерний рослинно-квітковий орнамент, частими були й символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Вишивали чорними нитками, а також білим по білому.
Вінничина: більшість автентичних вишиванок оброблені саме низинкою. Із кольорів – притаманна темно-вишнева та червоно-чорна палітри, де домінував чорний. Також улюбленим був колір стиглого жита в поєднанні із чорним. Додавали й невеликі зелені та жовті елементи.
Закарпаття: дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів (від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-блакитної). Основні фігури: ромб, який прикрашався іншими елементами, і так звані кривульки (зигзаги).
Львівщина: характерний білий простір між елементами малюнка, завдяки чому вишиванка виглядає прозорою та легкою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.
Рівненщина: домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з додаванням синього на біло-сірому тлі лляного полотна. Сорочки вишукано прості та чіткі за композицією.
Хмельниччина: переважає один колір – чорний із великими чи меншими вкрапленнями червоного, синього, жовтого або зеленого. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній.
Волинь: вишивка проста й вишукана водночас. Між усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава біля манжету. Крім хрестика, поширеним було занизування.
Запоріжжя: так звана "чумацька" сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювали лише комір. Використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця), в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою чи поділені на частини, також із крапками посередині.
Миколаївщина: сильно стилізовані рослинні мотиви – сосонки, дубове листя, шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Не менш популярними були й зооморфні мотиви. Серед кольорів переважали синій та червоний.
Сумщина: характерні багатоколірні візерунки, ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані орнаменти..
Гуцульщина: використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовну, металеві блискітки. Поширені жовті та світло-зелені кольори на дрібних геометричних елементах.
Черкащина: дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок.
Київщина: вишивали дрібні геометричні та рослинні мотиви (зірки, квіти, виноградні грона). Для жіночих сорочок обирали червоні, жовті, сині кольори, підкреслені чорним. Ажурні мережки використовували й на жіночих та чоловічих сорочках. Із часом поширювалися квіткові орнаменти, ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки.
Одещина: на одеську вишивку впливали східноподільський, молдовський та румунський способи декорування. Часто використовувалися мотиви церковної корони, хреста та двоголового орла.
Тернопільщина: віддавали перевагу геометричним візерункам, насиченим темним кольорам. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками.
Чернігівщина: геометричний чи рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із вкрапленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки.
Донеччина: було більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви, то це пишні квіти й дерева, зображали ще птахів і тварин.
Кіровоградщина: поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаменти. Також оригінальним був шов під назвою "солов'їні вічка", коли на полотні проколювали дірочки.
Полтавщина: характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів, додавали також нитки попелястих кольорів. Полтавська вишивка вважається найскладнішою зі всіх українських.

Харківщина: переважали чорно-червоні кольори (у чоловічих) та різніокольорові квадрати (на жіночих). Носили вишиванки з комірами, орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності.

Крим: важливими тут є контрасти (їх можна побачити й на народному верхньому одязі кримських татар). Часто зверталися до квітчастих орнаментів із ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку.