Всесвітній день дитини

 

В цей день бажаю, щоб кожна дитина на цій планеті була здорова, оточена добротою, турботою і любов'ю. Всім дітям щасливого дитинства і щасливої долі. 

Нехай Ангел хоронитель оберігає їх завжди і всюди.🙏

День ДОБРОТИ

 

Нехай цей день нагадає всім про силу доброти і надихне на добрі справи. Даруйте добро і отримуйте його у відповідь, і тоді щастя стане набагато більше.

Книги-ювіляри

 

День книги для задоволення!

 

31 жовтня День книг для задоволення (Books for Treats Day).

Свято виникло у США в 1995 р. як некомерційний рух, який заохочує на Геловін замість цукерок дарувати дітям книги, читати разом, відвідати бібліотеку.
Книги - одне із явищ, яке справило найбільший вплив на розвиток людського роду. Любов до книги і читання - це те, що бажано плекати у людини змалку, коли бажання читати простіше прищепити, зацікавивши, аніж у дорослому віці, де доведеться конкурувати зі значно потужнішими розвагами.
У дитячому віці книги живлять розум, допомагають пізнавати світ, гарно і весело проводити час. Заохочувати дітей читати та читати разом з дітьми, або обговорювати прочитане - значить навчати дитину корисній звичці розвивати розум та думати. Багато дітей рідко отримують книги в подарунок, тому книги - це особливе частування.
 У березні 2023 р. в Україні на законодавчому рівні схвалено Стратегію розвитку читання на 2023-2032 роки «Читання як життєва стратегія», за якою читання має стати усвідомлено обраним дозвіллям, освітньою практикою та способом саморозвитку українців. Реалізація стратегії має створити умови не тільки для формування звички й потреби у читанні всіх українців, а й є складовою гуманітарної безпеки України.
У 2020 р. Український інститут книги провів дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання».
У дослідженні взяли участь 3 тис. 900 осіб, а саме: 2 тис. 100 дорослих та 1 тис. 800 дітей.
Було проведено 8 фокусгруп з дорослими респондентами, віком 18-59 років та 16 фокус груп з дітьми, віком 6-17 років.
Респонденти надали відповіді на 44 запитання, що широко охоплюють книжкову тематику. За його результатами:
для 52% опитаних книжки є джерелом відпочинку, задоволення та відновлення.
26% вказали, що читають для самоосвіти,
19% читають обов’язкову літературу для роботи або навчання,
11% – читають необов’язкову літературу,
16% читають для духовного розвитку.
Якщо говорити про основний мотив читання, то 41% читає насамперед для задоволення і відпочинку, 10% – для самоосвіти, 11 % – для роботи або навчання (обов’язкова література), 5% – для духовного розвитку, 4% – для роботи або навчання (необов’язкова література).
Отже за результатами дослідження виявилося, що понад половини українських дорослих читачів читають книжки або слухають аудіокнижки для задоволення та відпочинку.
Основною вибору книжки для читання для опитаних є рекомендації друзів (34%) та відомий автор (24%). Також важливими є цікава анотація до книжки (18%), мова (12%), огляди на книжкових сайтах та відгуки у соцмережах (по 11%).
Загалом 58% читачів зазначили, що обговорюють книжки з іншими – найчастіше з друзями (37%) та з родиною (31%). Втім, лише 3% обговорюють їх у соціальних мережах і 1% – у книжкових клубах.
Відповідно до кількісного опитування, більшість читачів читають книжки від півгодини до 2 годин на день.
У будній день читають найчастіше ввечері, а у вихідний – протягом дня. Читання найчастіше відбувається вдома (83%), ще 18% читають на роботі або в місці навчання, а 13% – у транспорті.
Нещодавно Національний фонд мистецтв США також опублікував звіт, у якому було виявлено, що в середньому дитина щодня витрачає сім хвилин на «добровільне» читання. А якщо дорослі посприяють дитячому читанню ще до підліткового віку, діти збережуть цю звичку і у дорослому віці.

«Розстріляне Відродження»: Чорний день української еліти (3 листопада 1937)

 Всі українці повинні це знати!!

3 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандормох поблизу міста Медвеж'єгорська, більшовиками був фізично знищений практично увесь цвіт і уся еліта української інтелегенції. Письменники, поети, сценаристи, художники, скульптори, вчені, режисери, історики. Згодом цих людей і їх спадщину назвали "Розстріляним Відродженням". При цьому, "вина" переважної більшості цих людей полягала лише у тому, що вони були українцями та творили українською мовою, виступали носіями української ментальності.

Серед них Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Мирослав Ірчан, Марко Вороний та багато інших представників національної інтелігенції. За один день було розстріляно більше ста чоловік. За чотири дні розстрілів було вбито 1111 в'язнів Соловків. Всього за час існування Соловків (потім спец. в'язниці НКВД) загинуло близько 50 тисяч осіб...

Пізніше цих людей і їх спадщину назвали "Розстріляним Відродженням".

Сандармох - злочин без терміну давності.

Культурологічна спадщина Богдана Лепкого

 

4 листопада 1872 – народився поет і письменник Богдан ЛЕПКИЙ, український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, суспільно-культурний діяч, художник, патріот України.

      Народився 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, що на Тернопільщині, в сім’ї священика Сильвестра Лепкого (літературний псевдонім Марко Мурава). Хрещений 9 листопада того ж року в с. Крегулець Гусятинського району.
     За кількістю написаного Б. Лепкий поступається в українській літературі тільки І. Франкові. Загалом його творча спадщина становить понад 80 власних книг, у тому числі цикл романів «Мазепа», повісті, оповідання, казки, спогади, збірки віршів та поем, а також переклади, літературознавчі розвідки, статті літературного та мистецького спрямування, опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках; він — упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями. Вірш «Журавлі» («Видиш (Чуєш), брате мій…») став народною піснею.
     Досить сказати, що він написав ґрунтовне дослідження про Великого Кобзаря і видав понад двадцять томів української класичної літератури, перекладав твори російських, польських, німецьких, англомовних і скандинавських письменників. Ось така широчінь його творчих обріїв.
    В родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до обездоленого народу. Батько майбутнього письменника, Сильвестр Лепкий, був сільським священиком, знаним серед своїх парафіян як гуманна, високоосвічена людина. Досить сказати, що він мав поетичний дар, писав ліричні вірші, які підписував псевдонімом Марко Мурава. Мати, Домна Глібовецька, теж відзначалася вихованістю і високою культурою, була закохана в народну пісню, гарно співала і грала на гітарі. її музикальність передалася синам - старшому Богдану і молодшому Левкові, який згодом став широко відомим композитором, оспівувачем героїчного українського стрілецтва.
Богдан Лепкий як письменник, історик, зрештою, патріот, у своїй творчості намагався сказати сущу правду про опального політичного діяча. Про гетьмана Мазепу він написав сім книг: трилогія «Мазепа» («Мотря», том І і II), «Не вбивай», «Батурин», «Полтава» (том І), «Над Десною» (том II), «Бої», «Мазепа» (З-під Полтави до Бендер»). Остання книга була опублікована через 14 років після смерті автора його братом поетом і композитором Левком Лепким у Нью-Йорку.
     Останній відтинок життя Богдана Лепкого (1930-1939 рр.) тісно пов'язаний із селом Черче, що за п'ять кілометрів від Рогатина на Івано-Франківщині. Сюди щоліта він приїжджав лікуватися до місцевого санаторію, який славився своїми цілющими грязями.

      Помер Лепкий у 1941 році, похований у Кракові на Раковецькому кладовищі. У 1972 році на його могилі встановлено барельєф.

Українська мова на перервах, продовжується!!!!

 "Твоя Мова, Твоя Перерва!"

Спробуй уже сьогодні: 

Використовуй українську, щоб обговорити найгарячішу новину чи запланувати спільний похід у бібліотеку.

https://drive.google.com/file/d/1PRBfvqUtbAcsXneePFyETrqnPuWB_pNO/view?usp=drive_link

https://drive.google.com/file/d/1HvSZ9ZO7av37tlclVkDsoIH5HXiWkFEi/view?usp=drive_link

Моя мова звучна, моя мова мила, В ній історія дзвонить, в ній сила жива. Як струмок гомінкий, що крізь хащі пробила, Кожне слово — роса, що на вустах ожива.

В ній — пісні колискові і балади суворі, Шепіт трав у степу і шумливий Дніпро. Мов калина червона в осінній порі, Дарує нам мудрість і щире добро.

То молитва, то клятва, то жарти лукаві, То козацька відвага, то мамині сльози. Вона — код нації, непідвладний іржаві, Захист наш від усіх буревіїв-загрозів.

То ж плекаймо її, як найбільший свій скарб, Щоб лунала і квітла в прийдешні віки. Рідна мова — це крила, це душі обряд, Це вічний вогонь, що палає з-під руки.

Українська мова на перервах, продовжується!!!