212-та річниця з дня народження Т.Г.Шевченка

З нагоди визначення 212 - ї річниці від дня народження Тараса Шевченка серед здобувачів освіти 6 - 9 класів пройшло

свято - конкурс читців поезій Т. Г. Шевченка

«Вінок Шевченкові сплітаємо із віршів»

Мета: розширити інтерес учнів до життєвого і творчого шляху Т.Г. Шевченка; прищеплювати захоплення творчістю поета; розвивати творчі здібності учнів, спонукати їх до власної творчості; удосконалювати учнівські вміння виразного читання творів напам’ять; виховувати учнів свідомими громадянами й істинними патріотами.

Творчість Тараса Шевченка — це невичерпне джерело національного духу та мудрості, яке відкриває глибину української душі кожному поколінню.
Постійне читання книг збагачує наш внутрішній світ, тому важливо щодня відкривати нові сторінки, щоб гартувати розум і серце!

День народження Т.Г.Шевченка

 

  9 березня українці згадують ім’я, без якого важко уявити нашу історію, культуру і національну свідомість. У цей день народився Тарас Григорович Шевченко — поет, художник і мислитель, чия творчість стала символом боротьби за свободу і гідність.

     Його життя — це історія великої сили духу. Шевченко народився у 1814 році в родині кріпаків у селі Моринці. Дитинство було важким: рання втрата батьків, бідність, тяжка праця. Але навіть у таких умовах у ньому жила велика мрія — творити.
Юний Тарас мав талант до малювання, і саме мистецтво стало його шляхом до свободи. У 1838 році завдяки друзям і відомим митцям того часу його викупили з кріпацтва. Ця подія відкрила перед ним нові можливості — він вступив до Петербурзької академії мистецтв і почав активно працювати як художник і поет.

У 1840 році побачила світ перша збірка його поезій — «Кобзар».

Ця книга стала справжнім явищем для українського народу. У своїх віршах Шевченко писав про історію України, про долю простих людей, про біль і несправедливість, але водночас — про надію та віру в майбутнє.
Його слово було сміливим і правдивим. Саме за це поет зазнав переслідувань. У 1847 році його заарештували та заслали на військову службу з суворою забороною писати і малювати. Та навіть у найважчі роки Шевченко не зламався. Його думки, ідеї та віра в Україну залишалися сильнішими за будь-які заборони.
Тарас Шевченко став не просто поетом. Він став символом національного пробудження. Його твори допомогли українцям усвідомити свою історію, свою мову і свою гідність.

Сьогодні його слова звучать так само актуально, як і понад півтора століття тому. Вони нагадують про те, що свобода ніколи не дається легко, але за неї варто боротися.
Тарас Шевченко залишив по собі не лише книги і картини. Він залишив ідею — ідею вільної України, яка живе в серцях людей і передається з покоління в покоління.

І саме тому 9 березня — це не просто дата.

Це день, коли Україна згадує свій голос, свою силу і свою душу.

В Криворізькій гімназії 28, в шкільній бібліотеці створена стаціонарна книжкова виставка, де можна ознайомитися з творчістю Тараса Григоровича Шевченка.

8 Березня

 

8 березня: Більше, ніж квіти. 

Чому це все ще важливо?

8 березня часто намагаються «зацукрувати» тюльпанами, але його справжнє коріння — у протестах, боротьбі за право голосу та гідні умови праці. У 2026 році цей день звучить як маніфест за право бути собою, обирати свій шлях і отримувати рівну винагороду за свій талант.

Чому це не про «слабку стать»?

Ми живемо в епоху, де жінки керують корпораціями, боронять країни на передовій, програмують ШІ та роблять наукові відкриття. Концепція «слабкої статі» остаточно пішла в історію, поступившись місцем партнерству та взаємоповазі.

Сучасні акценти боротьби:

Economic Power: Ми все ще говоримо про Gender Pay Gap. Рівна оплата за рівну працю — це не бонус, а базова справедливість.
Visibility (Видимість): Підтримка жіночого лідерства в IT, політиці та науці. Світ стає кращим, коли рішення приймають різні люди.
Mental Health: Право не бути «супержінкою», яка встигає все. Право на відпочинок і власні кордони.
Солідарність: Це день, щоб подякувати подругам, колегам та менторкам, які підтримують і надихають.
Важливо пам'ятати: Права жінок — це не про привілеї. Це про те, щоб кожна дівчина мала такий самий стартовий майданчик і можливості, як і будь-хто інший, незалежно від гендерних стереотипів.
Як відсвяткувати «по-сучасному»?
Донат: Підтримай фонди, що допомагають жінкам-військовим або жертвам домашнього насильства.
Освіта: Подивись документалку про суфражисток або почитай про видатних українок, чиї імена тривалий час були в тіні.
Підтримка: Напиши слова вдячності жінці, яка є для тебе прикладом професіоналізму та стійкості.
Сьогодні — чудовий привід нагадати собі та світу: ми цінуємо жінок не за «прикрашання колективу», а за їхній інтелект, внесок у розвиток суспільства та незламну волю.

Шановні дівчата, жінки, зі святом нас!!!!

Природна мудрість

Мудрість підсніжника

Підсніжник — одна з найдивніших квіток у природі.

       Він з’являється тоді, коли навколо ще лежить сніг, земля холодна, а більшість рослин навіть не думають прокидатися.
Маленька біла квітка пробиває сніг  і мовчки нагадує:
зима не вічна.

У природі є цікава закономірність:

найсильніші речі часто не виглядають сильними.
Підсніжник тонкий, крихкий, непомітний.
Але саме він перший виходить назустріч весні.
Не дуб, не смерека, не великі рослини, маленька квітка.
Наші предки добре розуміли знаки природи.

Поява підсніжників означала одне — земля прокидається.

      Весна ще не настала повністю, але життя вже почало рухатися.
Це був тихий знак:зима відступає.
І тут є одна проста, але дуже глибока мудрість.
Справжні зміни у світі майже ніколи не починаються з великих речей.
Вони починаються з малого, з маленького зерна, з першого кроку, з першої думки, з маленької квітки, яка пробила сніг.
     У житті людини теж бувають свої зими.
Часи, коли холодно на душі, коли здається, що нічого не росте і нічого не зміниться.

Але природа тихо нагадує нам одну річ:

Весна починається не з тепла.Весна починається з підсніжника.
З маленького життя, яке має сміливість прорости, навіть коли навколо ще лежить сніг.

Бо саме так у природі завжди починається весна. 🌿

 

Неба вистачить на всіх

Наша шкільна родина отримала чудовий подарунок від криворізької авторки Людмили Козлової — дитячу збірку на різну тематику 

«Неба вистачить на всіх».

Ця книжечка не просто стоїть на полиці! Бібліотекар уже познайомила з нею учнів 6-го класу. Разом ми поринули у світ щирого слова: читали вірші, відгадували дотепні загадки та навіть наспівували пісні, що увійшли до видання.

Шестикласники в захваті! Діти відмітили, що твори Людмили Козлової дуже теплі, зрозумілі та надихаючі.

❤️ Щиро дякуємо пані Людмилі за щедрість та творчість! 

Тепер «неба» вистачить на кожного нашого читача.

 

"Ні,я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає...!"

Сьогодні відзначаємо 155 років від дня народження геніальної поетеси та видатної українки – Лесі Українки.

Саме з цієї нагоди в бібліотеці у рамках жіночого клубу «Гармонія» відбувся літературний вернісаж «Леся Українка - неосяжність особистості».

Наші гості мали змогу відкрити для себе Лесю Українку не як легенду української літератури, а просту живу людину: доньку, жінку, закохану, сильну і ніжну водночас. Кожен взяв для себе її слова як підтримку в складну хвилину, як оберіг, як силу.

Закликаємо кожного відкрити сьогодні

збірку віршів Лесі Українки та відчути в серці силу її поетичного слова.

Цікаві факти про Лесю Українку

 

Цікаві факти про Лесю Українку: 

до 155-ї річниці від дня народження 

      Леся Українка — це не лише образ зі стіни шкільного кабінету. 

Це була неймовірно стильна, прогресивна та сильна жінка, чиє життя нагадує справжню психологічну драму. Цікаві факти, які відкриють її з іншого боку. 

     Мало хто замислюється, що Леся Українка — це лише літературне ім'я, яке назавжди затьмарило її справжнє. Насправді світ знав її як Ларису Петрівну Косач. У родинному колі вона була просто Лесею, а іноді — ніжною Зеєю. Псевдонім Українка дівчина запозичила у свого дядька Михайла Драгоманова, який підписувався як Українець. Для дев'ятнадцятирічної дівчини цей вибір став свідомим викликом. Вона відмовилася від прізвища знатного роду Косачів, щоб ідентифікувати себе з цілим народом. Так Лариса стала Лесею, а її особиста доля перетворилася на голос цілої країни. 

      Вона була справжнім поліглотом та інтелектуалкою. Леся вільно володіла понад десятьма мовами, серед яких англійська, німецька, французька, італійська, грецька та латина. Уяви, свій перший підручник Історія східних народів вона написала для своїх сестер, коли їй було лише дев'ятнадцять років. Справжня жінка, яка створила себе сама. 

     Леся Українка стала першою жінкою в тогочасній імперії, яка професійно займалася збором фольклору. Вона не просто записувала пісні, а використовувала найсучасніші технології — фонограф. Саме завдяки її ініціативі та фінансуванню було збережено унікальні записи кобзарських дум, які ми можемо чути сьогодні. Модернізаторка в усьому. 

     Її стиль життя був дуже європейським. Вона обожнювала подорожі, довгий час жила в Італії, Єгипті та Грузії. Леся була в тренді моди: носила елегантні капелюшки, білосніжні блузки з високим коміром та вишукані сукні. При цьому вона завжди залишалася патріоткою, майстерно поєднуючи європейський шик із традиційною українською вишивкою. 

      Мало хто знає, що Леся була талановитою піаністкою. Вона могла б стати видатною музиканткою, якби не хвороба, що обмежила рухливість її рук. Музика назавжди залишилася в її серці та перетворилася на неймовірний ритм її віршів. Кожен її рядок — це мелодія, яку вона не змогла зіграти на клавішах. 

    Леся Українка — це символ незламності. Вона терпіти не могла, коли її жаліли, і завжди вимагала до себе ставлення як до рівної. Її життя — це історія про те, як внутрішня сила може подолати будь-які обставини та залишити слід у вічності.

Крізь терни болю, крізь важку зневіру

Вона несла свій смолоскип живий.

Не впала духом, берегла ту віру,

Що розірве залізний ланцюг злий.

Слова її - немов гарячі іскри,

Що палять кригу байдужих сердець.

Вона - наш голос, чистий та іскристий,

Тернової корони золотий вінець.

У кожнім слові - подих первоцвіту,

У кожнім кроці - стогін ковили.

Вона навчила нас любити світло

І розпізнати правду у пилу.

Мавчина душа в сопілці грає,

Лукашів смуток в серці ожива.

Леся пішла - та пісня не вмирає,

Бо невмирущі в ній звучать слова.

Тендітна жінка з волею зі сталі

Співала пісню там, де всі мовчали.

Вона була - мов досвітні вогні,

Що шлях осяяли тобі і мені.