"Я писав те, що серце співало..."
14 травня 2026 року українська культурна спільнота відзначає 155-ту річницю від дня народження видатного новеліста, публіциста й громадського діяча Василя Стефаника.
Василь Стефаник — майстер української новели, письменник, який зумів кількома рядками передати цілий світ людського болю, надії та сили духу. Його твори вражають глибиною почуттів, правдивістю та любов’ю до простого народу. Його слово й сьогодні звучить сильно та сучасно, торкаючись серця кожного читача.
Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Батько В.Стефаника був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту. Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці у 1890 р.
В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. Університет покинув, бо медицина його не цікавила.
У 1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник». Свої новели писав російською, польською та чеською мовами.
У 1899 у Чернівцях, з’явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка"
1900 року у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест».
У 1903 В.Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М.Старицьким, Панасом Мирним, М.Коцюбинським, Миколою Вороним. Також був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.
26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.
Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918. Він захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини.
1 період творчості ( 1897 – 1901)
1899 – збірка новел «Синя книжечка».
1900 – збірка новел «Камінний хрест».
1901 – збірка новел «Дорога».
2 період творчості ( 1916 – 1933)
1916 – новели «Діточа пригода», «Вона- земля», «Марія».
1926 – збірка «Земля».
1927 – 1933 – написав більше 10 новел, переважно автобіографічних.
7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом новеліста.
Його проза й досі залишається предметом нових прочитань і досліджень, а сам Стефаник - важливою постаттю українського літературного канону.
Запрошуємо відкрити для себе творчість Василя Стефаника: перечитати новели «Камінний хрест», «Новина», «Сини», відчути силу українського слова та глибину людської душі. Василь Стефаник — це голос правди, що лунає крізь століття.
.png)
