День пам'яті І.Франка

 

28 травня день пам'яті Івана Франка - знакової  постаті вітчизняної та  світової культури, українського генія (1856-1916).

Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, 

громадсько-політичний діяч - це все Іван Франко.

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... 

Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя",- Іван Франко.

Його називали велетом думки і титаном праці. 

Він залишив по собі колосальну художню і наукову спадщину, яка становить близько 50 тисяч творів. 

50-томне академічне видання творів, здійснене у 1976-1986 роках, є не повним його доробком.

Іван Франко вільно володів 14-ма мовами. Найбільшої слави Іван Франко зажив як поет.

Драматургія Франка - невід'ємна складова українського театру. 

Вершиною його доробку є соціально-психологічна драма "Украдене щастя".

Франко-прозаїк був новатором у багатьох жанрах. Зокрема, його можна вважати одним з піонерів українського детективу. У 1993 р. режисер Олег Бійма зняв за повістю І.Франка "Перехресні стежки"  один з перших в Україні детективних телесеріалів - "Пастка". 

Іван Франко був новатором не лише в літературі - стверджують, що саме він поєднав вишиванку з класичним одягом і носив її під піджак. 

Значну частину творчої спадщини Івана Франка складають наукові праці, які є могутнім внеском у розвиток української та світової науки, але їх і досі по-справжньому не оцінено. 

Результатом діяльності Івана Франка як письменника, ученого, публіциста, критика, перекладача та громадського діяча є понад 5 тис. праць. 

Протягом 1976–1986 рр. було видано зібрання творів І.Франка у 50-ти томах. І це - лише третина створеного генієм. Як відомо, за радянських часів кількість томів будь-кого не мала перевищувати доробку "вождя світового пролетаріату". 

Всеукраїнський день краєзнавства

 

Щороку 28 травня в Україні відзначають Всеукраїнський день краєзнавства, заснований на честь Першої всеукраїнської конференції з краєзнавства, яка розпочала роботу цього дня у 1925 році. Сьогодні, в часи боротьби за українську ідентичність, це свято виходить далеко за межі суто академічного дослідження архівів чи збирання старожитностей. Краєзнавство - це жива пам'ять поколінь, зафіксована в архітектурі наших вулиць, родинних переказах, світлинах та локальних традиціях, з яких і складається велика історія держави. Пізнаючи минуле своєї малої батьківщини, людина починає глибше усвідомлювати себе частиною єдиного національного простору, що є основою для формування міцної громадянської ідентичності. Крім того, локальні дослідження допомагають очистити пам'ять наших міст і сіл від нав'язаних ідеологічних міфів, повертаючи із забуття імена видатних земляків — меценатів, науковців, митців та борців за волю, чий внесок роками намагалися стерти. Саме через повагу до старовинної будівлі, повз яку щодня ходиш на роботу, через гордість за здобутки місцевих діячів та шану до подвигів земляків народжується справжній, дієвий патріотизм. Невтомна праця краєзнавців, музейників та бібліотекарів рятує унікальні свідчення про побут і культуру минулого, створюючи надійний міст для передачі цього досвіду молоді. Сьогодні краєзнавцем може стати кожен: для цього достатньо дослідити історію власної родини, завітати до місцевого музею чи відкрити книгу про рідне місто. Всеукраїнський день краєзнавства - це важливе нагадування про те, що велика любов до України починається з поваги до рідного порога, адже знати свій край - означає знати себе.

Михайло Стельмах

 

24 травня 1912 року  – народився Михайло Стельмах, 

поет, письменник, драматург.

Писав твори у жанрі соцреалізму, поєднуючи з власними переживаннями, таким чином порушуючи канони радянської літератури. Він зачіпав дражливі для тодішньої комуністичної влади теми УПА та Голодомору, і при цьому уникнув покарання. В його творах було багато антирадянського, водночас він залишався толерантним до влади.

В роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій: «За ясні зорі», «Провесінь» ,обидві — за редакцією Максима Рильського. У багатьох поезіях цього часу відчутний фольклорний струмінь. В 1944 році вийшла збірка «Украине вольной жить!» У цьому ж 1944 році в Уфі з’явилася перша збірка оповідань Михайла Стельмаха — «Березовий сік». Фольклорна стихія образів та ліричність оповіді надають особливої принади кращим новелам Михайла Панасовича, серед яких — «Столяриха», «Галя», «Добрий вечір, мамо!» та інші.

    У 1949 році вийшов перший великий роман М.Стельмаха — «На нашій землі», який автор визначив як першу книгу роману-хроніки.

    У 1951 році він видає другу книгу цього роману — «Великі перелоги». Об’єднавши в один твір обидві частини, письменник дає назву романові «Велика рідня» (1951).

     За роман «Велика рідня» у 1951 році Михайло Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії, а за роман «Чотири броди» в 1980 році — Державної премії імені Т. Шевченка.

У 1952 році вийшла з друку його повість «Над Черемошем», а згодом — вже згадувані — «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1969).

       Михайло Стельмах написав такі романи: «Кров людська — не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969), «Чотири броди» (1961-1974).

     М. Стельмах написав також кілька п’єс: «Золота метелиця», «На Івана Купала», «Дума про любов» «Зачарований вітряк», «Правда і Кривда», «Кум королю».

     Стельмах-драматург невіддільний від Стельмаха-кінодраматурга. Він — автор багатьох літературних сценаріїв. Михайло Стельмах створив сценарій документального кінофільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами «Над Черемошем», «Кров людська — не водиця», «Дмитро Горицвіт».

      У 1978 році письменника було обрано дійсним членом Академії наук України. Він був науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

      Помер Михайло Панасович Стельмах 27 вересня 1983 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.

     В бібліотеці можна ознайомитись з його творчістю.

День українського рушника

 До Дня українського рушника.

Рушник, мов пам’яті тонка ріка,

Що з маминої пісні випливає,

І в кожнім хрестикові — доля й дорога,

Яка любов по нитці вишиває.

Він — мов світанок, вишитий вогнями,

Де мак червоний стереже поля,

І синій льон шепоче небесами,

Що Україна — вічная земля.

На ньому час, як жайвір, зупиняє

Свої крила над тишею сіл,

І кожна нитка серце обіймає,

Як оберіг від бурі і від втрат.

Рушник — це голос предків крізь століття,

Що не зникає в попелі доріг,

Це долі нашої живе суцвіття,

Де в кожнім стібку — рідний оберіг.

День слов'янської писемності і культури

 24 травня — День слов'янської писемності і культури

Слово — це наша зброя, наша пам'ять і наш генетичний код. Сьогодні ми відзначаємо день, який нагадує нам про глибоке коріння нашої культури та витоки нашої писемності.

Українська мова та культура пройшли крізь віки утисків і заборон, але вистояли, зберігши свою милозвучність, силу та самобутність. 
Наша писемність — це не просто літери на папері чи екрані, це голос наших предків, який сьогодні звучить на весь світ гордо та незалежно.
Шануймо своє, тримаймося свого коріння та пишаймося нашою величною спадщиною! Нехай українське слово єднає нас, надихає на перемоги та звучить у кожній домівці. Плекаймо рідну мову щодня! 🇺🇦

#ДеньСловянськоїПисемності #ДеньПисемностіІКультури

Збір макулатури

Твій внесок у майбутнє планети!

Дорогі учні!

Чи знаєте ви, що для виробництва однієї тонни паперу потрібно зрубати близько 17 дорослих дерев? Ми можемо це змінити!

Наша гімназія розпочинає збір макулатури, і кожен з вас може стати справжнім супергероєм для природи. Здаючи старі зошити, газети чи картон, ми не просто позбуваємося мотлоху — ми рятуємо ліси, зберігаємо воду та зменшуємо кількість відходів на сміттєзвалищах.

Це наш спільний крок до чистого довкілля.

 Не залишайтеся осторонь — приносьте макулатуру, залучайте друзів та доводьте, що наш клас — найсвідоміший!
Зробимо світ чистішим разом!

Таємниці твоєї вишиванки!