Василь Симоненко

Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко (8 січня 1935, с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР — 13 грудня 1963, Черкаси, Українська РСР) — український поет і журналіст, діяч українського руху опору, шістдесятник^[3]. За своє коротке життя Василь Симоненко зміг написати кілька поезій та новел, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за ïï долю. Автор численних статей, театральних i літературних рецензій, трьох казок для дітей та дорослих: «Цар Плаксій i Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила». Збірка «Земне тяжіння» (1964) та книга «Лебеді материнства» (1981) були видані посмертно. Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1995, посмертно).

«Ти знаєш, що ти – людина…», «Україно, ти для мене диво!», «Люди – прекрасні. Земля – мов казка…»

Світлі, емоційні, витончені, глибокі – такі справжні і такі впізнавані вірші Василя Симоненка. Він як ніхто вмів писати про любов – до коханої дівчини, до України, до світу, в якому не жив, а палав, мов передчуваючи короткочасність свого життя. Це життя обірвала радянська система, як і життя багатьох талановитих українців, які могли б дожити до наших днів: змінювати хід історії, формувати культуру, впливати на національну свідомість декількох поколінь і, цілком можливо, запобігти цій війні.

До 90-річчя від дня народження українського поета-шістдесятника у бібліотеці Криворізькій гімназії 28  експонується книжкова виставка 

«Василь Симоненко – світлий талант, трагічна доля». 

Запрошуємо ознайомитись із феноменальними творами митця, які з роками не втрачають новизни та вишуканості, тому завжди актуальні й незрівнянно-прекрасні.